ЗАХИСТ ТРУДОВИХ ПРАВ: ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ 


Працівники нерідко звертаються до суду з метою захисту трудових прав, в тому числі щодо оскарження незаконного звільнення, невиплати зарплати. Це передбачено Конституцією України - право на звернення громадян до суду передбачено ст.55 Конституції України.  Дослідити питання захисту трудових спорів можна в контексті двох процедур: судової та позасудової. 
Щодо позасудової процедури вирішення спору: це передбачений законом та визначений колективним договором, угодою чи трудовим договором (контрактом) порядок вирішення трудового спору шляхом переговорів, посередництва, трудовим арбітражем.
Щодо судової процедури вирішення спору: 
Підсудність справ: За правилами підсудності позови, що виникають із трудових відносин, можуть предявлятися до суду за місцем знаходження  юридичної особи – відповідача або за зареєстрованим місцем проживання чи перебування особи, трудові права якої порушені (статті 109 та 110 ЦПК).
Строк звернення до суду: Передбачено зокрема в статті 233 Кодексу законів про працю встановлено, що працівник може звернутися до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Зі змісту 233 КЗпП означає, що право захищати власні трудові права здійснюється у скорочений час.
Проте, виходячи зі змісту частини першої статті 233 КЗпП важливо розрізняти початок перебігу строку для звернення до суду залежно від виду позовних вимог: вимог у справах про звільнення та інших вимог працівника, зауважив, зокрема, Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 р. у справі № 682/2782/18.
Однак, якщо порушується право на оплату праці, то працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
 За цією вимогою можуть подаватися судові накази, що передбачено  статтею 161 ЦПК України вимоги, за якими може бути видано судовий наказ, зокрема в п.1. вказано, що судовий наказ може бути видано, якщо 1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії (стаття 228 КЗпП). 
Якщо строк на звернення до суду закінчився, що робити? У разі, якщо строк звернення до суду закінчився, то суд за відповідною заявою може продовжити вказаний строк. Стаття 234 КЗпП передбачає, що у разі пропуску з поважних причин установлених строків суд може поновити ці строки.
Отже, як бачимо, питання захисту трудових прав достатньо врегульоване, а також судова практика є достатньо сталою.